Мої принципи сімейного консультування

17.04.2018

Сімейне консультування

Консультування з питань шлюбу

Сім'я - це не статичне утворення, а динамічна система, яку неможливо організувати за один день та використовувати все життя, не докладаючи ніяких зусиль. Цю соціальну групу людина починає створювати ще задовго до того, як зареєструє шлюб чи бодай зустріне потенційного партнера. Адже сімейне життя - це процес, в якому повинні реалізовуватися всі потенції людини, основу для яких вона закладала протягом всього попереднього періоду розвитку. Відтак, якщо створена власноруч родина буде логічним продовженням соціального, фізіологічного та психологічного розвитку особистості, і життя у ній матиме реальну цінність та приноситиме задоволення всім її членам.

Метою діяльності консультанта, який займається наданням психологічної допомоги щодо сімейної взаємодії, є не стільки внесення кардинальних змін у русло спільного проживання партнерів, скільки створення відповідних умов для взаємопорозуміння та органічного поєднання їх Я-концепцій таким чином, щоб їх самосвідомість не деформувалася, підлаштовуючись під уявлення один одного. Хоча й такі конфліктні ситуації також мають місце в сімейному житті та є невід'ємною частиною спільного проживання людей. Метою ж цього підрозділу є аналіз тих закономірних ускладнень і криз, що трапляються на різних стадіях існування практично кожної родини, а також акцентуація уваги на тих прийомах, якими доцільніше користуватись консультантові під час консультативної сесії.

Якщо проаналізувати специфіку розвитку різних родин, то цілком зрозумілим буде висновок, що кожна із них має абсолютно унікальну та неповторну історію. Проте у більшості сімей все ж таки будуть простежуватися різні за походженням, але схожі за своїм змістом ситуації, які знаменують перехід від однієї стадії розвитку до іншої. Такі ситуації Р. Рапопорт називала "нормативними стресами". Вони не лише пояснюють особливості розвитку родини на попередніх етапах, а й визначають специфіку функціонування цієї соціальної групи на наступних. Сюди належать цілком звичні для кожної людини процеси: пошук партнера, укладання шлюбу, народження дитини, смерть одного з подружжя та ін. Це дає можливість окреслити коло консультативних проблем у роботі з подружньою парою та сім'єю, а саме: доподружнє консультування, консультування молодої сім'ї, консультування людей з тривалим терміном подружнього життя.

Доподружнє консультування. Найпершим з ускладнень, що переживає людина стосовно власного сімейного життя, є проблема вибору партнера. Гострота цього питання є цілком закономірною, адже єдина соціальна група, де людина проводить все своє життя, це сім'я. Спочатку це батьківська родина, де вона засвоює ряд сімейних уявлень, зростає особистісно, отримує перший досвід спільного проживання. Надалі, створюючи власну родину, вона хотіла б, щоб перебування в цій соціальній групі було логічним продовженням попередніх надбань. Таким чином, плануючи сімейне життя, за консультацією до психолога звертаються з метою вибору найбільш оптимального варіанту для подружнього життя або окреслення набору оптимальних якостей потенційного партнера. Головне, щоб вибір при цьому мав істинний характер, тобто відповідав власній позиції клієнта, а не хибним уявленням та стереотипам.

Частіше до консультанта приходять, щоб продіагностувати ситуацію, яка вже склалася у потенційного подружжя. Клієнт, маючи ілюзорне уявлення про сімейне життя, намагається отримати відповідь на питання про "поєднуваність" існуючої кандидатури з його психологічними якостями. Консультант має пояснити, що сімейне життя не можна закласти один раз і назавжди. Це щоденна і кропітка праця, в ході якої люди змінюються самі та модифікують власне ставлення та очікування від спільного проживання. Разом з тим, достатніх науково обґрунтованих даних щодо подружньої сумісності не так багато. Є лише загальні припущення про сумісність тих чи інших психотипів особистостей. У такій ситуації, вважає О.Є. Сапогова, консультанту слід запропонувати клієнтам краще пізнати якості один одного та самих себе з метою подальшого прийняття рішення, аніж концентрувати увагу на тому, чим саме необхідно керуватися при здійсненні "правильного" вибору.

Такі клієнти не завжди мають готові питання. їм інколи навіть важко окреслити свій запит через те, що основним бажанням для них є лише уникнення розчарувань. Тим більше, коли існує негативний досвід сімейної взаємодії. Р.С. Нємов визначив ряд питань, які доречно було б обговорити в ході доподружнього консультування, а саме:

1. Якими якостями має володіти Ваш майбутній ідеальний подружній партнер?

2. Чи замислювалися Ви над питанням про існування такої людини?

3. Чи володієте Ви самі рисами, які можуть до вподоби такій людині?

4. Якою мірою Вашому ідеалу відповідає та людина, з якою Ви намагаєтесь зв'язати долю?

5. Чи існують психологічні риси, які Ви б не хотіли побачити у свого чоловіка (дружини)? Та чи присутні такі у Вашого потенційного партнера?

6. Чи намагалися Ви якимось чином впливати на цю людину і який результат отримали?

7. Чи намагалися Ви щось змінити в собі та які результати отримали?

Інформацію, отриману в ході такої бесіди, можна потім узагальнити, бо вона має стати базисом для прийняття відповідних рішень та окреслення запиту консультування. Крім того, консультант має володіти спеціальними методиками для діагностики психологічних якостей партнерів.

Не рідкими бувають випадки, коли до консультанта звертаються через труднощі, пов'язані із спілкуванням з протилежною статтю та неготовністю до виконання сімейних обов'язків. У такому випадку з клієнтом слід працювати, з одного боку, над розвитком умінь встановлювати контакт із вподобаною особою, презентувати їй свої позитивні якості та утримувати парну взаємодію протягом тривалого часу, а, з іншого, необхідно допомогти з формуванням груп мотивів та уявлень про сімейне життя.

Окремими питаннями у доподружньому консультуванні є незгода батьків з рішенням молоді вступити в шлюб, потреба пари відокремитися від батьків, початок самостійного сімейного життя. Тут консультанту необхідно проаналізувати відповіді за всіма вище наведеними питаннями. У разі, коли будуть відкинуті зауваження щодо сумісності та міцності мотиву вступу в шлюб, консультант має допомогти парі усвідомити ступінь матеріальної та емоційної залежності від батьків. Якщо ж молоді люди не змінять своє ставлення, то слід змінити вектор психологічної допомоги на досягнення автономії, відповідальності, самостійності та особистісної зрілості.

Консультування молодої сім'ї. Коло дисгармоній, з якими зустрічається психолог-консультант у своїй практиці, працюючи з сім'єю перших 1-2 років спільного проживання, вмістити в кілька позицій неможливо, бо це багатогранний період психологічної адаптації подружжя до умов сумісного проживання та взаємодії з батьками, зміни інтенсивності почуттів, визначення сімейних ролей. Але домінуючими серед них є наступні:

1. Сімейні очікування, що не виправдались;

2. Непридатність моделей подружніх стосунків з батьківської сім'ї;

3. Неможливість прийняти себе в ролі чоловіка чи дружини;

4. Ускладнення під час розподілу обов'язків для виконання сімейних ролей;

5. Невміння вести домашнє господарство та організувати відпочинок;

6. Несумісність установок щодо виховання дітей;

7. Сексуальні дисгармонії;

8. Надмірний вплив батьків чи друзів на спільне проживання подружжя.

Оскільки причин звернення до консультації багато, а кожна з них може мати індивідуальні передумови, то починати консультацію необхідно з визначення природи самої дисгармонії. Першочерговим завданням тут може бути визначення найбільш важливих питань для обговорення. На таких ситуаціях звертає увагу Р.С. Немов. Вчений зазначає, що виокремити їх поодинці чи, тим більше, зв'язати в єдину систему молодому подружжю часто не вдається через недостатню усвідомлюваність самих ускладнень, брак власного життєвого досвіду та емоційну напругу, що накопичується між партнерами та ін.

Одним з перших ускладнень, що переживає сім'я у ході свого життєвого циклу, є встановлення певної просторової та психологічної дистанції між подружжям та родичами. На шляху до цього виявляються безліч нових деталей, про які партнери не знали раніше. Серед них може бути стан здоров'я чоловіка чи дружини, особливості їх способу життя до шлюбу, неможливість забезпечити фінансову підтримку чи недотримання дошлюбних обіцянок, розрізненість у сексуальних установках і вподобаннях та ін. Часто такі особливості є шокуючими для іншої "ображеної" сторони, що не може не викликати невдоволення, звинувачень в обмані та конфліктів різної природи (відкритих чи прихованих).

Тому, поряд з виокремленням переліку найбільш важливих ускладнень у житті пари та знаходженні зв'язку між ними, консультанту слід визначити для себе та клієнтів необхідність самих конфліктів, що переживає родина.

Як було відзначено вище, родина не може постійно перебувати у стані задоволення та радості. Період ідеалізації партнерів та перебільшення їх переваг проходить тоді, коли подружжя стикається з першими життєвими труднощами. Як і у будь-якому процесі індивідуального психологічного чи біологічного розвитку особистості, в сім'ї трапляються періоди інтенсифікації розвитку, уповільнень чи криз. Це є необхідною умовою розвитку повноцінної особистості, яка має володіти сильним психологічним імунітетом та нормальними адаптаційними можливостями. А коли в одній соціальній групі співіснують як мінімум двоє таких людей, то вони можуть мати різне походження, психотипи, погляди. Крім того, на їх спільне проживання впливають зовсім різні соціально-психологічні чинники. Звичайно, що у таких умовах трапляються і конфлікти, які можуть бути різноманітної природи та глибини. Це вказує на те, що ситуації протистояння різних точок зору є нормальним явищем в житті сім'ї та запорукою її розвитку. Інше питання полягає в тому, яким чином молоде та недосвідчене подружжя буде виходити з таких ситуацій: побудує терплячі та конструктивні переговори чи порине у відкриту сварку. І тут, як ніколи, важливим є питання об'єктивності психолога-консультанта. Він не повинен поводити себе як вчитель з великим життєвим досвідом, який своїм прикладом може продемонструвати вихід з ситуації, що склалася. Адже немає жодної людини чи ситуації, яка б була ідентичною. Психолог не повинен забувати, що він, маючи арсенал технік проведення консультативної бесіди, іде поруч з сім'єю і допомагає їй прийняти власне рішення, яке буде органічним для обох членів подружжя та відповідатиме їхньому життєвому досвіду. В таких обставинах, доводить О.Є. Сапогова, консультанту слід обговорювати те, якою мірою партнери цінують свої стосунки, міру прихильності один до одного, персональні мотиви вступу в шлюб, шлюбно-сімейні установки партнерів, очікування від спільного проживання та ін.

Окремим питанням у сімейному консультуванні є проблема розподілу сімейних ролей та обов'язків. Саме вона стає причиною найчастіших звернень до психолога та є складовою всього переліку дисгармоній, що наведені вище. Особливо це стосується молодої сім'ї. Проте сюди також належать і сім'ї немолодих людей, але нещодавно одружених, бо сім'я, будучи малою соціальною групою, як вже зазначалось, проходить ряд загальних етапів розвитку. Протягом кожного з цих етапів відбувається переосмислення характеру стосунків та перерозподіл сімейних ролей. Але найбільш характерною ця проблема все ж залишається для родин з невеликим стажем спільного життя. Складність таких ситуацій полягає в тому, що подружжя якийсь час не усвідомлює проблему рівного розподілу обов'язків між рольовими позиціями. На неї можуть нашаровуватися якісь інші ситуації. Коли подружжя приходить на консультацію, то людям складно визначити навіть запит. Адже на цей момент явним є загальне невдоволення сімейним життям. Тут психологу слід спочатку зібрати якомога більше конкретних скарг. Це робиться для того, щоб кожен з подружжя знав, чого вони очікують один від одного та мав можливість замислитися щодо об'єктивності таких установок.

Поряд з цим спеціаліст, який працює з подружжям, повинен усвідомлювати, що причини розподілу ролей в родині мають глибоке коріння і не завжди є у компетенції психолога- консультанта. Причина небажання виконувати якісь обов'язки чоловіком може бути пов'язана з тендерними установками, батьківськими сценаріями або ж більш глибокими особистісним проблемами, які компенсують, наприклад, низьку самооцінку клієнта. Якщо пара готова до змін, то психолог виступає в ролі експерта, який намагається обгрунтувати неконструктивність та недоцільність традиційних поглядів на чоловічі та жіночі ролі в сім'ї. Теоретичним підґрунтям для психолога може стати теорія нової статі С. Бем щодо статево-рольової ідентичності. Але не слід забувати, що позиція консультанта у таких ситуаціях може бути антагоністичною до установок клієнта. Тому необхідно бути дуже обережним у використанні прикладів. Крім того, це ні в якому разі не повинно виглядати як відстоювання інтересів когось одного. Доцільніше розгорнути бесіду в напрямку оцінки, розподілу та виконання домашніх обов'язків. Адже якщо діяльність одного з подружжя постійно піддається критиці, то обговорення можливості їх перерозподілу не матиме бажаного ефекту. Конфлікти в подібних ситуаціях можуть посилюватися приниженням один одного задля отримання влади та підвищення власної самооцінки.

Питання народження дитини також може стати причиною звернення до психолога-консультанта. Адже з появою дитини зростають фізичні та психологічні навантаження, змінюється загальний плин життя, з'являються певні обмеження в задоволеннях власних бажань. У ситуаціях, коли чоловік та дружина не готові до таких змін особистісно або їхні стосунки базувалися на інших пріоритетах (наприклад, сексуальному задоволенні чи отриманні матеріального зиску від одруження) виникають неминучі конфлікти. У таких ситуаціях кожен намагається перекласти відповідальність на іншого або бодай визначитися у подальших кроках по зміцненню взаємин. Консультанту слід наголосити на особливостях розвитку дитини, на шляхах її виховання та спільній відповідальності за народження немовляти. Важливим моментом у таких ситуаціях є відстеження динаміки почуттів подружжя, що пов'язані з народженням дитини. Часто трапляється так, що чоловік відчуває ревнощі до дитини, жінка вважає себе приниженою за те, що народила дитину.

У консультативній практиці трапляються ситуації, коли чоловік спеціально не розповідає дружині про свої виробничі справи, вважаючи це непотрібною для неї інформацією. Проте це може бути хибним уявленням, адже соціальну активність дружини необхідно якимось чином також реалізовувати. Маючи немовля, вона може це робити лише опосередковано. У цьому їй може допомагати чоловік, забезпечуючи їй зв'язок з соціумом. Психологу слід вербалізувати істинні причини невдоволення та показати ступінь їх важливості для виховання дитини. Відомий психолог А. Богарт з цього приводу зауважував, що якщо батьки не знаходять спільної мови та сваряться на очах у дитини, а у родині відчувається важка емоційна атмосфера, то дитина, перебуваючи в таких умовах, підсвідомо намагається "відволікти" батьків від суперечок та звернути увагу на себе. Тоді у дітей можуть виникати затримка мовного розвитку, хворобливість, знервованість.

Психолог може відстежити такий зв'язок та наочно продемонструвати це подружжю. Зазвичай це є дієвим засобом для початку конструктивних переговорів.

Це далеко не весь перелік ситуацій, з якими можуть звертатися молоді сім'ї в консультацію. Іншу частину типових звернень до сімейного психолога розглянемо нижче, оскільки вони переважно стосуються родин з чималим стажем спільного проживання. Проте доволі часто зустрічаються й на початку взаємин двох людей, особливо, коли особистість у своїх намаганнях створити сім'ю не піддає критиці власні уявлення та поведінку або намагається створити родину лише для задоволення своїх бажань.

Консультування зрілої родини. В першу чергу слід зазначити, що це період, коли подружжя вже має за плечима багатий досвід виходу зі складних життєвих обставин. Надання психологічної допомоги членам такої сім'ї, на перший погляд, може здатися не складним і поверховим. Адже подружжя вже дуже добре знає один одного, що одразу дає предмет для обговорення і функцією консультанта є лише зняття напруги для ведення конструктивного діалогу та пошуку рішення. Проте насправді ситуація набагато складніша. На цей момент у родині відбувся остаточний розподіл ролей, склалися власні установки та традиції, накопичився багаж сімейних таємниць, народилися та виросли діти та ін. Життєдіяльність такої соціальної групи зв'язана одразу багатьма функціями (репродуктивною, господарською, рекреаційною, виховною і т. д.), тобто задоволенням певних інтегрованих потреб. Таким чином, зріла сім'я це система з багатьох взаємопов'язаних деталей, які мають синхронно працювати. Це забезпечить повноцінне функціонування складових всієї системи. У разі виходу з ладу однієї з них та відсутності компенсації з боку інших, відбувається послідовна руйнація всієї системи взаємин. Тобто, здійснення консультації лише у межах вузького заявленого запиту знижує ефективність наданої допомоги. Тому основним вектором роботи психолога зі зрілою сім'єю є як налагодження всього комплексу стосунків, так і робота з тими запитами, що клієнти в змозі осягнути.

Психолог-консультант, компетенцією якого не передбачено надання довготривалої глибинної психотерапевтичної допомоги та який не володіє відповідними навичками та часом на побудову "нової реальності", повинен чітко усвідомлювати межі своїх можливостей. Якщо в ході первинної консультації виявлено, що дисгармонії сім'ї мають глибоке особистісне коріння, а ускладнення відчуваються у більшості сфер функціонування сім'ї та, навіть, відображаються у вигляді деструктивних змін в інших членів родини, спеціалісту слід порадити звернутися до сімейного терапевта, координати якого бажано запропонувати клієнтам. У разі відсутності альтернативи сім'я буде витісняти свої ускладнення або ще більше заглиблюватись у внутрішні руйнування.

Необхідно пам'ятати і те, що представники зі слов'янською ментальністю не прагнуть звернення до спеціалістів щодо сімейних ускладнень. Родині, а тим більше такій, що має власні усталені правила, важко зізнатися у своїх труднощах. У більшості українських родин не заведено обговорювати інтимні переживання та міжособистісні взаємини не лише між членами сім'ї, а й поза її межами. Це неабияк ускладнює роботу психолога. Тому консультанту слід бути досить виваженим у своїх висловлюваннях та уміти достатньою мірою доводити правомірність своїх дій.

Серед основних запитів, з якими звертаються до психолога- консультанта зрілі сім'ї, є недостатність довіри та близькості у стосунках або ж бажання одного з подружжя мати більше влади над партнером. Як вважав А. Богарт, люди з неблагополучних родин мають низьку самооцінку та велике бажання підвищити її рівень. Вони вважають, що у створеній ними родині чоловік чи дружина має забезпечити їхню самодостатність. Рано чи пізно їх очікує розчарування. Часто усвідомлення цього приходить під час кризи середнього віку, що стосується саме зрілої сім'ї.

На перший погляд ці запити можуть здатися дещо простими. Та все ж для більшості сімей залишається таємницею: як люди, що прожили багато років та пізнали один одного, можуть перестати довіряти один одному чи як риса характеру партнера, що, власне, і стала найбільш привабливою у момент створення сім'ї, тепер здається найбільш дратуючою. Проявів цього може бути багато. Але алгоритм розвитку дисгармоній у зрілій сім'ї переважно полягає у розходженні захоплень та поглядів стосовно виконання все тих же функцій сім'ї. Закономірним є те, що в процесі існування в сім'ї кожен з її членів має свої захоплення (полювання, громадська діяльність, садівництво, сексуальні вподобання та ін.).

Якщо вони не суперечать загальним установкам родини, то відкривають нові резерви для розвитку цієї соціальної групи. У разі, коли вони змушують членів родини приховувати свої істинні мотиви, це призводить до поступових деструкцій у стосунках. Якщо вчасно їх не викрити, це стане причиною більш глибоких відхилень у функціонуванні родини.

Аналізуючи загальні вимоги до роботи зі зрілою сім'єю, можна виокремити наступні:

1) Висловлюватися члени подружжя повинні по черзі, а коментувати сказане тільки після отримання дозволу.

2) Подружжя має визнати, що відповідальність за ситуацію, що склалася в сім'ї, несуть обидва однаковою мірою.

3) Для повного аналізу ситуації необхідно визначити, коли та як почалися конфлікти, а також хто є більш активним їх провокатором.

4) У разі, якщо консультант дає домашні завдання (наприклад, ведення щоденника) для уточнення ситуації, а їх виконує лише один/одна з подружжя, то "протестуючій" стороні також слід надавати слово.

5) Не рекомендується ставати на бік одного з подружжя. В благополучній європейській родині кожен має право на ряд свобод та вподобань, але при цьому зберігаються їх рівні права.

6) Важливим кроком є вербалізація установок з батьківської родини. Вони часто є ригідними та стійкими. Тому їх корекція не може бути ефективною на короткотривалій консультації. Проте їх озвучування є важливим кроком до знаходження компромісу.

7) Важливо не допустити, щоб обговорення переживань подружжя виглядало так, ніби один з них намагається ствердитися чи виграти, скориставшись слабкістю свого партнера.

Цей перелік можна продовжувати дуже довго, але доречно було б це робити в контексті конкретної проблемної ситуації чи застосовувати по відношенню до окремої сім'ї. Нагадаймо лише ту обставину, що прийняте на консультації рішення має бути проговорено у різних альтернативних ситуаціях. Консультант має впевнитися, що подружжя готове до виконання отриманих рекомендацій.

Консультування подружжя старшого віку є не настільки рядовим явищем у практиці сімейного консультування, як надання допомоги молодим сім'ям. Такі родини більш стабільні, але і в їх житті відбуваються нормативні кризи. В основному вони пов'язані з відокремленням дорослих дітей, зниженням значущості виховної функції сім'ї, спільним переживанням мотиваційної кризи кожного з подружжя та пошуком альтернатив подальшого проживання, а також переживання факту смерті одного з подружжя.

Інші найбільш типові проблеми, що можуть зустрічатися у бесідах з людьми старшого віку, пов'язані із закономірними змінами, викликаними процесом старіння подружжя: клімактеричними змінами, погіршенням стану здоров'я подружжя, зниженням рухливості, виснаженням центральної нервової системи і т.д.

Під час інтерв'ю людей старшого віку виникає необхідність в усвідомленні тих змін, що відбуваються з членами родини, пригадуванні всього життєвого досвіду та пошуку нових занять, виходячи з тих можливостей, які має подружжя.

Беріть для себе усе важливе і корисне з моїх принципів сімейного консультування, намагайтеся вирішити усі проблемні ситуації самі, а якщо раптом не вийде - звертайтесь до мене. Із задоволенням Вам допоможу!

Ваш тренер-консультант Олександр Шиманський